Isaiah 46

Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! 1Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! 2Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — 3бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. 4А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — 5Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, 6бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, 7щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. 8Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, 9Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — 10вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! 11І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, 12і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! 13Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: